Ll 37 Ін'єкція

Послідовність амінокислот LL-37 така:
LLGDFFRKSKEKIGKEFKRIVQRIKDFLRNLVPRTES
Його молекулярна маса становить 4,5 кДа, ізоелектрична точка 9,62, і він несе позитивний заряд при фізіологічному pH. Вторинна структура LL-37 являє собою амфіфільну альфа-спіраль з гідрофобною областю на N-кінці та гідрофільною областю на С-кінці. Ця структура дозволяє йому одночасно зв’язуватися з гідрофобним ліпідним шаром і гідрофільною фосфоліпідною головкою клітинних мембран бактерій, утворюючи трансмембранні пори або порушуючи цілісність мембрани, що призводить до витоку та загибелі клітинного вмісту. Крім того, LL-37 також може пригнічувати ріст бактерій, пригнічуючи синтез бактеріальної нуклеїнової кислоти та білка, перешкоджаючи синтезу клітинної стінки та іншими механізмами.

ll 37 Ін'єкціямає пригнічувальну або бактерицидну дію на грампозитивні бактерії (такі як Staphylococcus aureus і Streptococcus), грамнегативні бактерії (такі як Escherichia coli і Pseudomonas aeruginosa), гриби (такі як Candida albicans) і віруси (такі як ВІЛ і вірус грипу). Його антибактеріальний механізм включає зв’язування LL-37 з аніонними компонентами бактеріальної мембрани (такими як ліпополісахариди, LPS) через позитивні заряди, утворюючи альфа-спіральну структуру, вставлену в ліпідний бішар, що призводить до розпаду мембрани або утворення трансмембранних пор (модель килима або механізм кругових пор). LL-37 може пригнічувати початкове прикріплення та процес дозрівання бактеріальних біоплівок, підвищуючи проникність антибіотиків для бактерій у біоплівці.

LL-37 є не лише антибактеріальною молекулою, але й важливим фактором імунної регуляції. Його функції включають активацію зв’язаних з G-білком сигналів шляхом зв’язування з рецептором формил-пептиду, як-от 1 (FPRL1), індукуючи міграцію нейтрофілів, моноцитів і Т-клітин до місця інфекції. Крім того, LL-37 може сприяти секреції хемокінів, таких як IL-8 і MCP-1, формуючи позитивний зворотний зв'язок посилення імунної відповіді. Під час фази гострої інфекції LL-37 активує передачу сигналів TLR7/8/9 у плазматичних клітинах, таких як дендритні клітини (pDC), керуючи секрецією IFN і диференціюванням Th17, посилюючи антибактеріальний імунітет;

LL-37 відіграє подвійну роль у пухлиногенезі та розвитку, і його ефект залежить від типу пухлини та мікрооточення: при раку яєчників, раку легенів і раку молочної залози LL-37 посилює інвазію пухлинних клітин і сприяє епітеліальній мезенхімальній трансформації (EMT) шляхом активації шляху EGFR/ErbB-MAPK/ErbB2; Тим часом LL-37 може рекрутувати мезенхімальні стовбурові клітини (MSC) для секреції таких факторів, як VEGF та IL-6, утворюючи проангіогенне та імуносупресивне мікрооточення, яке прискорює прогресування пухлини. При меланомі LL-37 пригнічує ріст пухлини шляхом посилення презентації антигену та Т-клітинної інфільтрації;

Інфекції шкіри та м’яких тканин: антибактеріальна та ранозагоювальна дія LL-37 робить його препаратом-кандидатом для лікування інфекції опікової рани та діабетичних виразок стопи. Під час клінічних випробувань препарат для місцевого застосування LL-37 значно скоротив час загоєння ран і зменшив використання антибіотиків.
Інфекція дихальних шляхів: інгаляційну форму LL-37 можна використовувати для лікування хронічної інфекції, викликаної Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з муковісцидозом. LL-37 може покращити очищення від інфекції шляхом руйнування біоплівок і підвищення проникності антибіотиків.

Псоріаз: LL-37 сильно експресується в псоріатичних ураженнях і активує TLR9, утворюючи комплекси з власною ДНК, спонукаючи pDC до секреції IFN - і диференціації Th17. Антитіла, націлені на LL-37, такі як нейтралізуючі антитіла IMS-1, як показали дослідження фази II, знижують показники PASI (із середнім покращенням на 40%).
Атопічний дерматит (AD): діти з AD мають знижену експресію TLR2 і LL-37, що призводить до порушення функції шкірного бар’єру та підвищеного ризику інфікування. Вітамін D може сприяти експресії LL-37 через шлях TLR2, і в майбутньому препарати, пов’язані з LL-37, можуть бути розроблені для допомоги в терапії вітаміном D при AD.
Запальне захворювання кишечника (IBD): низька доза LL-37 пригнічує запалення слизової оболонки кишечника через шлях TLR9-ERK, тоді як висока концентрація може сприяти розвитку фіброзу. Місцеві препарати з уповільненим вивільненням (такі як наночастинки, націлені на товсту кишку) оцінюються на предмет ефективності та безпеки.

Ішемічна хвороба серця: Ударно-хвильова терапія (SWT) може вивільнити LL-37 через механічний тиск, активувати TLR3, щоб індукувати регенерацію судин та ішемічну регенерацію міокарда, а також пригнічувати утворення рубця на міокарді. Це відкриття відкрило нове поле для застосування антимікробних пептидів.
Хвороба Альцгеймера (AD): LL-37 є ендогенним агоністом білка хлоридного каналу 1 (CLIC1), який може активувати канали CLIC1, індукувати нейротоксичні ефекти на гліальні клітини та індукувати патологічні фенотипи, подібні до AD, у мишей. Втручання у взаємодію CLIC1-LL-37 може стати новою мішенню для лікування AD.