Диметил l-аспартату гідрохлориду cas 32213-95-9

Диметил L-аспартат гідрохлоридє важливою хімічною речовиною. Молекулярна формула C6H12CLNO4, CAS 32213-95-9, - це білий, щоб білий кристалічний порошок. Він має певну розчинність у диметилсульфоксиді (ДМСО), метанол (метанол) та воді, але розчинність відносно невелика, що демонструє незначну або незначну розчинність. Він також має певні програми в переробці харчових продуктів. Його можна використовувати як підкислювач, приправу або консервант для поліпшення смаку та якості їжі. Тим часом, завдяки своїй біологічній активності, це також може певною мірою підвищити харчову цінність їжі. У таких експериментах, як біологія клітин та скринінг наркотиків, його також можна використовувати як носій або ад'ювант для доставки клітинних препаратів.

Це важлива сировина в різних галузях, таких як біосинтетична хімія, фармацевтична хімія, переробка харчових продуктів та оптичні активні матеріали. Він служить проміжним продуктом у виробництві інших хімічних речовин і широко використовується в промисловому виробництві. З'єднання має специфічні фізичні властивості, включаючи точку плавлення 115-117 ступінь та показник заломлення 12 градусів (C =1. 4, H2O).

З точки зору безпеки, його слід зберігати в інертній атмосфері при 2-8 ступеня, щоб забезпечити його стабільність. Важливо обробляти цю хімічну речовину обережно та дотримуватися належних протоколів безпеки, щоб уникнути будь -яких потенційних небезпек. В цілому він відіграє значну роль у хімічній галузі завдяки її універсальності та широкому спектру застосувань.

У галузі наукових досліджень та експериментів,Диметил L-аспартат гідрохлоридмає різні важливі використання. Ці застосування в основному відображаються на дослідженнях біохімії, лікарської хімії, молекулярної біології та інших суміжних дисциплін.

01

Дослідження метаболічного шляху:

Як похідне L-аспартінової кислоти, вона може брати участь у різних метаболічних шляхах в організмах. Тому в біохімічних дослідженнях його часто використовують як модельне з'єднання або зонд для вивчення цих метаболічних шляхів. Спостерігаючи та аналізуючи метаболічні процеси в організмах, механізми дії споріднених ферментів, генерація та трансформація метаболітів та інші пов'язані з цим закони можуть бути розкриті, що надає важливі підказки для глибшого розуміння метаболічної мережі організмів.

02

Дослідження білка та ензимології:

Білки та ферменти є важливими функціональними молекулами в живих організмах, відіграючи вирішальну роль у біокаталізі, трансдукції сигналу та інших аспектів. Він може бути використаний як субстрат або інгібітор для вивчення активності, специфічності та взаємодії специфічних білків або ферментів з субстратами або інгібіторами. Це допомагає виявити взаємозв'язок між структурою та функцією білків або ферментів, забезпечуючи теоретичну основу для розробки наркотиків, лікування захворювань тощо.

03

Регуляція експресії генів:

Може брати участь у регуляції експресії генів у живих організмах. Впливаючи на рівні експресії специфічних генів або регулюючи активність пов'язаних сигнальних шляхів, це може мати глибокий вплив на фізіологічні функції та патологічні процеси організмів. У дослідженнях молекулярної біології його можна використовувати як інструмент дослідження для дослідження молекулярних механізмів регуляції експресії генів, визначення нових регуляторних факторів та цілей тощо.

04

Клітинна культура та трансфекція:

У дослідженні клітинної біології його також можна використовувати як добавку для клітинної культури або як ад'ювант для трансфекції. Оптимізуючи умови клітинної культури або підвищення ефективності трансфекції, стан росту та функціональну активність клітин можуть бути покращені, забезпечуючи високоякісні зразки клітин для подальших експериментів з молекулярної біології.

05

Біохімічні маркери:

Володіючи специфічними хімічними структурами та біологічною діяльністю, вони можуть використовуватися як біохімічні маркери в різних наукових та експериментальних дослідженнях. Виявляючи та аналізуючи зміни вмісту та розподілу дирохлориду диметил-ефіру L-аспартської кислоти в організмах, може бути розкритий фізіологічний статус, патологічні процеси та метаболізм лікарських засобів.

06

Навчання та наука популяризація:

У навчанні суміжних дисциплін, таких як біохімія та лікарська хімія, це також є одним із важливих навчальних матеріалів. Вводячи свою хімічну структуру, фізичні властивості, біологічну активність та приклади застосування в наукових дослідженнях та експериментах, це може допомогти студентам краще зрозуміти пов'язані поняття та принципи, посилити їх інтерес та практичні здібності.

 

Експресія генів - це фундаментальний біологічний процес, коли генетична інформація, кодована в ДНК, перетворюється на функціональні генні продукти, насамперед білки або функціональні молекули РНК. Цей складний процес починається з транскрипції послідовності ДНК гена в РНК месенджера (мРНК) за допомогою РНК -полімерази ферменту. Під час транскрипції копіюється лише специфічний сегмент ДНК, відомий як екзон, тоді як інтрони сплані в процесі, що називається сплайсинг РНК.

Отримана мРНК потім служить шаблоном для перекладу в рибосомах, де рибосоми читають послідовність основ (нуклеотидів) в мРНК та збирають відповідні амінокислоти в поліпептидну ланцюг. Цей поліпептидний ланцюг часто зазнає подальших модифікацій, таких як складання та посттрансляційні модифікації, для досягнення його функціональної конформації білка.

Експресія генів щільно регулюється на декількох рівнях, включаючи епігенетичні модифікації, такі як метилювання ДНК та модифікації гістонів, які можуть впливати на доступність генів, фактори транскрипції, які зв'язуються з специфічними послідовностями ДНК для активації або репресії транскрипції генів та РНК-зв'язуючих білків, що регулюють стабільність мРНК та ефективність трансляції.

Більше того, екологічні сигнали та сигнали розвитку можуть динамічно змінювати моделі експресії генів, що дозволяє організмам адаптуватися до змін та прогресу на різних життєвих етапах. Регуляція експресії генів має вирішальне значення для нормальної клітинної функції і відіграє ключову роль у складних захворюваннях, включаючи рак, генетичні розлади та метаболічні захворювання. Розуміння цих механізмів пропонує глибокі уявлення про біологію та обіцяє цільові терапевтичні втручання.

ПідготовкаДиметил L-аспартат гідрохлоридДійсно можна досягти за допомогою естерифікації L-аспартської кислоти з метанолом та додаванням соляної кислоти після завершення реакції. Цей процес в основному включає реакцію естерифікації карбонової кислоти та спирту, а також подальшу обробку підкислення продукту.

Хімічне рівняння (взяття реакції карбоксильної групи L-аспартської кислоти з метанолом як приклад):

L-аспартова кислота + CH3OH + H2SO4 → L-аспартська кислота монометил ефіру + H2O

Примітка. Насправді, завдяки наявності двох карбоксильних груп у L-аспартінової кислоти, теоретично може бути створена суміш монометил та диметил-ефірів. Однак, при практичній роботі, щоб спростити процес підготовки, умови реакції зазвичай контролюються для визначення пріоритетності генерації монометил -ефірів та подальшої обробки за допомогою наступних етапів.

Аналіз молекулярної структури спектру воднюДиметил L-аспартат гідрохлоридє складним процесом, що включає технологію ядерної магнітної резонансної водневої спектроскопії (H-ЯМР). Далі наведено огляд аналізу спектру водню його молекулярної структури:

Диметил L-аспартат гідрохлорид- білий кристалічний порошок, похідне аспарагінової кислоти з хорошою розчинністю води. Він широко використовується в наукових дослідженнях та фармацевтичному розвитку, особливо в його використанні як будівельний блок для синтезу пептиду та білка. Крім того, сполука має потенційні нейропротекторні ефекти та досліджувалася для лікування нейродегенеративних захворювань, а також для посилення пам’яті та когнітивних функцій. Ці властивості говорять про те, що це цінне в синтезі біоактивних молекул.

Історія відкриття амінокислот можна простежити ще до початку 19 століття. У 1806 році французькі хіміки Луї Ніколас Ваукелін та П'єр Жан Робікет ізолювали аспарагін із спаржі, який був першою амінокислотою, виявленою в історії. У 1820 році Анрі Браконот отримав гліцин через гідроліз желатину, вводячи в епоху вивчення амінокислот за допомогою гідролізу білка. Відкриття аспарагінової кислоти тісно пов'язане з аспарагіном. У 1827 році французький хімік Огюст Артур Пліссон вперше отримав аспарагінову кислоту, обробляючи аспарагін кислотою. У 1846 році німецький хімік Юст Юс фон Лібіг ізольований аспарагіновою кислотою з рослинних білків і провів попередні дослідження його властивостей. Ці ранні роботи встановили положення аспарагінової кислоти як амінокислоти в складі білка. Наприкінці 19 століття розвиток стереохімії приніс революційні зміни до вивчення амінокислот. У 1874 році Якобус Генрік Ван Не Хофф та Джозеф Ахілл Ле Бел незалежно запропонували тетраедральну теорію атомів вуглецю, закладаючи основу для розуміння стереоізомеризму амінокислот. У 1891 р. Еміль Фішер вперше запропонував систему імен для L-і D-амінокислот і визначив абсолютну конфігурацію L-аспартської кислоти шляхом вивчення оптичного обертання амінокислот. Ці піонерські роботи забезпечують теоретичну основу для подальших досліджень похідних амінокислот. Як важлива захисна форма амінокислот, історія досліджень ефірів амінокислот тісно пов'язана з розвитком хімії пептиду. Відкриття диметилу L-аспартату гідрохлориду слід розуміти в цьому більш широкому контексті.

Популярні Мітки: диметил l-аспартат гідрохлорид cas 32213-95-9, постачальники, виробники, фабрика, оптова торгівля, купівля, ціна, масова, для продажу