Пептид опіорфіну

Опіорфін має швидку та потужну знеболюючу дію на біль післяопераційного розрізу, біль при механічній травмі та біль при гострому запаленні. Діє швидко (5-10 хвилин), діє тривалий час (2-3 години), не викликає пригнічення дихання, шлунково-кишкових реакцій та ризику звикання. Це ідеальна альтернатива традиційним опіоїдним препаратам.

Результати експерименту на тваринах: експеримент із гарячою пластиною на мишах показав, що після внутрішньошлуночкової ін’єкції опіорфіну (5 мкг/кг) больовий поріг підвищився на 200%, а знеболювальний ефект у 6 разів перевищував ефект морфіну; У моделі болю після операційного розрізу у щурів підшкірна ін’єкція опіорфіну (10 мкг/кг) зменшила показники болю на 70%, що було краще, ніж фентаніл (50%), і не було зниження частоти дихання.
Preclinical advantages: intolerance - continuous administration for 14 days without diminishing analgesic effect (morphine requires a 3-fold increase); No physical dependence - no withdrawal symptoms (such as restlessness, tremors, vomiting) after discontinuation of medication; Wide range of safe doses - the difference between effective dose (1-10 μ g/kg) and toxic dose (>1000 мкг/кг) є великим, а коефіцієнт безпеки високим.

Хронічний запальний біль (такий як остеоартрит і ревматоїдний артрит) супроводжується постійним запаленням, гіпералгезією та центральною сенсибілізацією. Традиційні нестероїдні проти{1}}запальні препарати (НПЗП) мають обмежену ефективність, і тривале-застосування може пошкодити печінку та нирки. Опіоїди також викликають звикання.Пептид опіорфінублокує порочне коло запального болю завдяки подвійній аналгезії та проти-запальній дії, що робить довготривале-використання безпечним і ефективним.

Ефект: у моделі ад’ювантного артриту на щурах опіорфін (10 мкг/кг/день, 4 тижні) зменшив набряк суглобів на 50%, фактори запалення (TNF -, IL-6) на 40%, а гіперчутливість до болю була повністю скасована; Експерименти in vitro показали, що опіорфін пригнічує вивільнення запальних цитокінів із макрофагів із протизапальною ефективністю, подібною до дексаметазону, але без гормональних побічних ефектів.
Механізм: пригнічує NEP/APN → посилює ендорфінну аналгезію → одночасно інгібує NF - κ B запальний шлях → зменшує вивільнення запальних цитокінів → блокує гіпералгезію, опосередковану запаленням → довготривале полегшення хронічного болю.

Нейропатичний біль (такий як невралгія трійчастого нерва, периферична діабетична нейропатія та хіміотерапевтична невралгія) стійкий до традиційних анальгетиків, а механізм є складним (пошкодження нерва, ектопічний розряд, центральна сенсибілізація та активація гліальних клітин). У клінічній практиці бракує безпечних та ефективних препаратів. Опіорфін ефективно полегшує рефрактерний нейропатичний біль шляхом посилення ендогенної аналгезії, пригнічення аномальних нервових розрядів і зменшення нейрозапалення з ефективним показником 70% -80%.

Експеримент на тваринах: модель перев’язки сідничного нерва щура (хронічний стискаючий невропатичний біль), опіорфін (5 мкг/кг, двічі на день, 2 тижні), поріг механічного болю збільшився на 150%, термочутливість була повністю скасована, і ефект тривав до 1 тижня після припинення прийому препарату; У моделі невропатичного болю, спричиненого хіміотерапією, Опіорфін запобігає невропатичному болю, не впливаючи на проти-пухлинну дію хіміотерапевтичних препаратів.
Клінічне значення: заповніть поле лікування невропатичного болю. Не має лікарської стійкості, не викликає звикання, може використовуватися тривалий час. Він підходить для тривалого-лікування хронічного стійкого болю, такого як діабетична невралгія та постгерпетична невралгія.

Вісцеральний біль (такий як шлунково-кишкові спазми, дисменорея та раковий вісцеральний біль) локалізується нечітко, супроводжується емоційним занепокоєнням і чутливий до опіоїдних препаратів, але схильний до залежності. Опіорфін ефективно полегшує вісцеральний біль шляхом центральної аналгезії, розслаблення гладкої мускулатури внутрішніх органів і емоційного заспокоєння, особливо підходить для довгострокових сценаріїв знеболювання, таких як дисменорея та біль у животі при раку.

Ефект: у мишачому тесті на звивання з оцтовою кислотою (модель вісцерального болю) опіорфін (2,5 мкг/кг) зменшив кількість звивистих рухів на 80%, а його болезаспокійливий ефект був кращим, ніж морфін (60%); Клінічне випробування первинної дисменореї у жінок (фаза І) включало сублінгвальне застосування опіорфіну в таблетках (500 мкг), що призвело до 90% полегшення болю протягом 30 хвилин і тривало протягом 4-6 годин без будь-яких побічних ефектів, таких як нудота або запаморочення.

Хронічний біль часто супроводжується депресією, яка посилює біль і утворює порочне коло.Пептид опіорфінуефективно полегшує поведінку, схожу на депресію, і зменшує біль шляхом пригнічення NEP/APN, підвищення рівня ендорфінів і підвищення рівнів 5-гідрокситриптаміну та дофаміну в префронтальній корі головного мозку, досягаючи подвійної користі «аналгезія + антидепресант».

Експеримент на тваринах: модель депресії хронічного непередбачуваного стресу на мишах, опіорфін (5 мкг/кг/день, 3 тижні) скоротив час вимушеної нерухомості під час плавання на 50%, збільшив перевагу цукрової води на 40% (полегшення втрати задоволення), підвищив рівень 5-гідрокситриптаміну в префронтальній корі на 60%, з ефектом, подібним до флуоксетину, але швидшим (1 тиждень). проти 2 тижнів).
Механізм: ендорфіни опосередковано активують μ - опіоїдні рецептори → сприяють вивільненню серотоніну та дофаміну → пригнічують надмірну активацію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (HPA) → знижують рівень кортизолу → полегшують депресію та тривогу.

Хронічний стрес і тривога поширені в сучасному суспільстві, а традиційні препарати проти тривоги (такі як бензодіазепіни) можуть викликати звикання, сонливість і когнітивні порушення. Опіорфін може безпечно полегшити тривогу без побічних ефектів звикання чи сонливості, регулюючи центральні нейромедіатори, пригнічуючи надмірну активацію осі HPA та посилюючи ендогенну седативну систему.
Ефект: в експерименті з піднятим перехресним лабіринтом на мишах (модель тривоги) опіорфін (5 мкг/кг) збільшив час перебування у відкритій руці на 100% і значно зменшив поведінку тривоги; У мишей із хронічним стресом опіорфін знизив рівень кортизолу в плазмі на 40% і покращив поведінкову відмову, викликану стресом-, і зниження апетиту.

Тривалий хронічний стрес призводить до пошкодження нервів, пригнічення імунітету та метаболічних розладів. Опіорфін підвищує стресостійкість організму та запобігає хронічним -захворюванням, пов’язаним зі стресом, пригнічуючи надмірну стресову активацію, зменшуючи нейрозапалення та захищаючи нейрони.
Механізм: пригнічує NEP/APN → Посилює ендорфіни → Пригнічує вісь HPA → Зменшує кортизол → Зменшує нейрозапальні фактори → Захищає нейрони гіпокампу → Покращує-спричинене стресом навчання та погіршення пам’яті.

Пептид опіорфінурегулює імунну систему двонаправлено, пригнічуючи вивільнення факторів запалення, регулюючи активність імунних клітин і посилюючи експресію проти-запальних факторів. Він пригнічує запалення під час надмірного запалення та посилює захист під час імунного дефіциту, що робить його придатним для допоміжної терапії аутоімунних захворювань і хронічного запалення.
Ефект: пригнічує вивільнення TNF - , IL-6, IL-1 з макрофагів і мікроглії; Сприяти секреції протизапального фактора IL-10; Підвищують активність природних клітин-кілерів (NK) і покращують противірусну та протипухлинну імунну здатність.

Поведінка тварин, які зализують рани після травми, по суті, полягає в застосуванні опіорфіну в слині для полегшення болю, проти-запальності та прискорення загоєння. Опіорфін значно скорочує час загоєння ран і полегшує рановий біль, пригнічуючи біль, зменшуючи місцеве запалення, сприяючи проліферації фібробластів і прискорюючи синтез колагену.
Ефект: на моделі розрізу шкіри щурів місцеве застосування гелю Опіорфін (0,1%) скоротило час загоєння на 20%, зменшило запалення рани та утворення рубців; Механізм полягає в стимулюванні ангіогенезу, прискоренні міграції епітеліальних клітин і пригніченні вивільнення факторів запалення.

Під час відміни опіоїдних наркотиків (морфіну, героїну) та алкогольної залежності ендогенна опіоїдна система функціонує погано, що призводить до сильного болю, тривоги, депресії, безсоння та інших симптомів відміни. Опіорфін значно зменшує симптоми абстиненції та знижує частоту рецидивів шляхом посилення активності ендогенної опіоїдної системи, полегшення болю при відміні, зменшення тривоги та депресії.
Ефект: у морфінзалежній моделі абстиненції у щурів опіорфін (10 мкг/кг/день, 7 днів) абстинентну поведінку (тремтіння, стрибки, діарея) було зменшено на 70%, тривога та депресія значно покращилися, і не було ризику самозвикання.

Опіорфін бере участь у регуляції енергетичного метаболізму, регулюючи центральні нейропептиди апетиту, покращуючи чутливість до інсуліну, сприяючи розкладанню жиру, і має потенційну цінність застосування при ожирінні та діабеті 2 типу.
Механізм: посилення передачі сигналів ендорфінів → пригнічення нейронів, що стимулюють апетит NPY, активація нейронів, що пригнічують апетит POMC → зменшення годування; Покращує чутливість скелетних м’язів до інсуліну → сприяє засвоєнню глюкози → знижує рівень цукру в крові; Сприяти розщепленню жиру → зменшити накопичення жиру.