Пептид ангіотензину II

Процес синтезу починається з секреції ангіотензиногену печінкою. Клубочки нирок перетворюють ангіотензиноген в ангіотензин I (Ang I) шляхом секреції реніну. Згодом Ang I перетворюється на Ang II за допомогою каталізу ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) в ендотеліальних клітинах. Варто зазначити, що окрім класичного шляху АПФ, нещодавні дослідження виявили, що Ang II може також утворюватися через шляхи, відмінні від АПФ, такі як АПФ-2 і хімотрипсин. Відкриття цих шляхів ще більше розширює наше розуміння системи РААС, особливо при певних патологічних станах, таких як запалення та ішемія, які можуть відігравати важливу роль.

Генерація Ang II є не лише послідовним процесом ферментативної реакції, але й регулюється багатьма факторами. Наприклад, коли артеріальний тиск падає і об’єм крові зменшується, нирки активують систему РААС шляхом прискорення секреції реніну, тим самим сприяючи виробленню Ang II. Крім того, такі фактори, як збудження симпатичної нервової системи та гіпонатріємія, також можуть стимулювати вивільнення реніну з нирок, тим самим посилюючи синтез Ang II. Завдяки участі цих регуляторних факторів система RAAS здатна гнучко регулювати вироблення Ang II у динамічно мінливих фізіологічних станах для задоволення різних потреб організму.

1. Регуляція артеріального тиску
Ангіотензин II широко вважається одним із найсильніших вазопресорів в організмі. Він підтримує стабільний артеріальний тиск різними способами:
Пряме звуження судин: він може активувати рецептор AT1 на клітинах гладкої мускулатури судин, спричиняючи звуження судин і підвищення периферичного судинного опору, безпосередньо підвищуючи артеріальний тиск.
Підвищення активності симпатичної нервової системи: шляхом посилення активності симпатичної нервової системи, сприяння вивільненню норадреналіну, подальше збільшення серцевого викиду, що призводить до підвищення артеріального тиску.

Секреція альдостерону: може стимулювати кору надниркових залоз до виділення альдостерону, який сприяє реабсорбції натрію в ниркових канальцях, збільшуючи кількість натрію в організмі, таким чином підтримуючи об’єм крові та артеріальний тиск.

Секреція антидіуретичного гормону: він також може посилити реабсорбцію води нирками, сприяючи секреції антидіуретичного гормону (АДГ), тим самим збільшуючи об’єм крові та артеріальний тиск.
Завдяки цим багатовимірним ефектам регуляція артеріального тиску є дуже потужною, особливо під час гострої гіпотонії або втрати крові. Система РААС шляхом активації швидко відновлює артеріальний тискпептид ангіотензину II.

2. Водно-сольовий баланс
Відіграє вирішальну роль у регулюванні водно-сольового балансу в організмі. Впливаючи на нирки, він може регулювати метаболізм натрію, калію та води, підтримуючи баланс рідини в організмі.
Дія альдостерону: Стимулюючи секрецію альдостерону, він сприяє реабсорбції натрію в ниркових канальцях і посилює виведення калію, що допомагає підтримувати об’єм крові.
Дія антидіуретичного гормону: він також може впливати на гіпоталамус, сприяючи вивільненню антидіуретичного гормону (АДГ) і посилюючи реабсорбцію води, що не тільки допомагає підтримувати об’єм крові, але також відіграє важливу роль у підтримці артеріального тиску.

3. Ниркова регуляція
У нирках вони відіграють вирішальну роль, особливо при низькому артеріальному тиску та недостатньому кровотоку:
Регуляція клубочкового кровотоку: шляхом звуження аферентних артеріол можна збільшити швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ). Цей ефект допомагає ниркам підтримувати достатню метаболічну функцію за низького кровотоку.
Реабсорбція натрію: у ниркових канальцях він сприяє реабсорбції натрію, посилюючи реабсорбцію води канальцями. Це не тільки підтримує стабільність рідини, але й допомагає підтримувати артеріальний тиск, регулюючи об’єм крові.

4. Регуляція нервової системи та питної поведінки
У центральній нервовій системі ангіотензин II має значний фізіологічний вплив, зокрема на регуляцію рідини та споживання алкоголю. Діючи на центр спраги в гіпоталамусі, він може стимулювати у людей сильне бажання пити воду, допомагаючи відновити водно-сольовий баланс в організмі. Крім того, він також має регулюючий вплив на симпатичну нервову систему, що може посилити активність симпатичної нервової системи, тим самим додатково збільшуючи частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск, формуючи позитивний зворотний зв’язок для швидкого реагування на надзвичайні ситуації, такі як падіння кров’яного тиску або кровотеча.

Завдяки регулюючій ролі цих нервових систем вони відіграють незамінну основну роль у підтримці гомеостазу артеріального тиску та балансу рідини. Регуляторний вплив на центральну нервову систему передбачає не тільки прийом води, а й подальшу регуляцію діяльності серцево-судинної системи, що забезпечує координацію системної гемодинаміки.

1. Гіпертонія
Відіграє центральну роль у виникненні та підтримці гіпертонії. Він викликає підвищення артеріального тиску, сприяючи звуженню судин, збільшенню периферичного опору та збільшенню об’єму крові. Тривала надмірна активація призведе до стійкої гіпертензії, спричиняючи пошкодження таких органів, як серце, кровоносні судини та нирки. Особливо прямий вплив на гладку мускулатуру судин і серце може сприяти ремоделюванню серцево-судинної системи, тим самим посилюючи порочне коло гіпертонії. Гіпертонія є важливим фактором ризику серцево-судинних захворювань, і тривала-артеріальна гіпертензія може призвести до різноманітних ускладнень, таких як артеріосклероз, серцева недостатність та інсульт.

2. Ремоделювання серцево-судинної системи та гіпертрофія міокарда
Активація клітинної проліферації, запальної відповіді та відкладення колагену через рецептори AT1 призводить до ремоделювання серця та гіпертрофії міокарда. Це ремоделювання серця в основному проявляється у вигляді фіброзу міокарда та збільшення товщини стінки шлуночка, що робить серце нездатним належним чином функціонувати за тривалої-гіпертензії або серцевої недостатності. Роль у кардіоміоцитах і фібробластах не тільки призводить до структурних змін у серці, але також може призвести до поступового зниження функції серця, що зрештою призводить до серцевої недостатності.

3. Атеросклероз
Відіграє важливу роль у формуванні атеросклерозу. Сприяє проліферації клітин гладких м’язів судин, пошкодженню ендотеліальних клітин і запуску хронічної запальної реакції, він сприяє пошкодженню та відкладенню ліпідів артеріального ендотелію, і, нарешті, утворює атеросклеротичну бляшку. Атеросклероз є хронічним захворюванням, і процес його розвитку тісно пов'язаний з гіпертонією, цукровим діабетом та іншими захворюваннями. Його вплив ще більше загострює цей процес, спричиняючи збільшення товщини артеріальної стінки та зниження еластичності, що зрештою призводить до підвищення судинного опору та погіршення кровотоку, збільшуючи ризик серцево-судинних подій.

4. Ураження нирок і хронічна хвороба нирок
Він має багаторазовий вплив на нирки, і довготривала-активація Ang II тісно пов’язана з ушкодженням нирок і хронічною хворобою нирок (ХНН). Ang II підвищує клубочковий тиск, що призводить до клубочкової гіпертензії та протеїнурії, одночасно посилюючи структурне пошкодження нирок, сприяючи відкладенню колагену та інтерстиціальному фіброзу. У разі прогресування хронічної хвороби нирок ефект не тільки спричиняє зниження фільтраційної функції нирок, але також призводить до процесу фіброзу нирок, що в кінцевому підсумку може призвести до кінцевої -стадії ниркової недостатності (ESRD).

5. Запальна реакція та окислювальний стрес
Він також відіграє важливу роль у запаленні та окислювальному стресі, активуючи НАДФН-оксидазу для генерації активних форм кисню (АФК), сприяючи запаленню та пошкодженню клітин. Утворення АФК може спричинити окисне пошкодження біологічних макромолекул, таких як клітинні мембрани, білки та ліпіди, тим самим загострюючи місцеві та системні запальні реакції. Активуючи різні прозапальні цитокіни, такі як IL-6, TNF-, тощо, він ще більше посилює окислювальний стрес та імунну відповідь. Цей процес проявляється при гіпертонії, атеросклерозі, серцевій недостатності, цукровому діабеті та інших захворюваннях.

6. Прогресування пухлини
Все більше і більше досліджень показують цепептид ангіотензину IIтісно пов'язане з виникненням і розвитком пухлин. Він не тільки забезпечує кровопостачання пухлин, сприяючи пухлинному ангіогенезу (тобто утворенню нових кровоносних судин), але також прискорює прогресування пухлини, сприяючи проліферації пухлинних клітин, пригнічуючи апоптоз клітин і посилюючи метастазування пухлини. Особливо при раку печінки, раку легенів, раку молочної залози та інших типах пухлин його рівень тісно пов’язаний із злоякісністю та прогнозом пухлин.