Точна класифікація діабету є необхідною умовою для розробки індивідуальних схем лікування, а оцінка функції -клітин підшлункової залози служить основною основою для класифікаційного діагнозу.Ін’єкція C-пептидуможе точно відображати секреторну функцію -клітин підшлункової залози, визначаючи in vivo рівні C-пептиду, забезпечуючи надійну лабораторну основу для класифікації діабету та диференціальної діагностики, і це особливо стосується випадків, які неможливо розрізнити за звичайними показниками.

У діагностиці діабету 1 типу виявлення за допомогою продукту має вирішальне значення.

Основною патологічною ознакою діабету 1 типу є руйнування -клітин підшлункової залози аутоімунними клітинами, що призводить до абсолютного дефіциту інсуліну та подальшого підвищення рівня глюкози в крові. Оскільки С-пептид секретується в еквімолярних кількостях з інсуліном, секреція С-пептиду одночасно знижується, коли функція -клітин підшлункової залози порушується. Тому рівні C-пептиду натще у пацієнтів з діабетом 1 типу зазвичай надзвичайно низькі (менше або дорівнюють 0,2 нмоль/л) і навіть не визначаються. Після пероральної стимуляції глюкозою не спостерігається значного підвищення рівня C-пептиду, що представляє плоску криву. Ця ознака ефективно відрізняє діабет типу 1 від інших типів діабету.

Крім того, латентний аутоімунний діабет у дорослих (LADA) має ранні симптоми, подібні до діабету 2 типу, і його схильність до помилкової діагностики. Виявлення за допомогою продукту показує, що хоча рівні C-пептиду у пацієнтів з LADA вищі, ніж у типових пацієнтів з діабетом 1 типу, вони помітно нижчі, ніж у пацієнтів відповідного віку з діабетом 2 типу-і поступово знижуються з прогресуванням захворювання. У поєднанні з виявленням аутоантитіл можна досягти ранньої та точної диференціації, щоб уникнути неправильної оцінки схем лікування.

У діагностиці та диференціальній діагностиці цукрового діабету 2 типу продукт може чітко відображати його патологічне прогресування.

Ранньою основною патологічною ознакою діабету 2 типу є резистентність до інсуліну, коли клітини підшлункової -компенсують це шляхом виділення більшої кількості інсуліну, що призводить до нормального або підвищеного рівня C-пептиду. У міру прогресування захворювання функція -клітин підшлункової залози поступово знижується, що супроводжується постійним падінням рівня C-пептиду набагато повільніше, ніж при діабеті 1 типу. Після пероральної стимуляції глюкозою рівень C-пептиду демонструє відстрочене підвищення, причому пік зазвичай з’являється через 2–3 години після прийому їжі і не вдається швидко повернутися до вихідного рівня. Цей відстрочений пік є типовим проявом діабету 2 типу, який можна чітко відрізнити від плоскої кривої діабету 1 типу.

Згідно з останніми рекомендаціями Американської діабетичної асоціації (ADA) та Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD), рівень C-пептиду натщесерце > 0,6 нмоль/л є важливою основою для підтвердження діагнозу діабету 2 типу. Проміжні значення 200–600 пмоль/л вимагають комплексної оцінки в поєднанні з клінічними характеристиками, рівнями глюкози в крові та виявленням аутоантитіл.

Крім того,Ін’єкція C-пептидутакож можна використовувати для диференціації інших специфічних типів діабету та вторинного діабету.

Наприклад, у пацієнтів із пухлинами острівцевих клітин підшлункової залози спостерігається аномальна проліферація -клітин підшлункової залози, які виділяють велику кількість інсуліну та C-пептиду, що призводить до гіпоглікемії натще; тестування виявляє значно підвищені рівні C-пептиду, на які не впливають коливання рівня глюкози в крові. При вторинному діабеті (спричиненому захворюваннями підшлункової залози, ендокринними захворюваннями та іншими станами) рівні C-пептиду змінюються відповідно до ступеня пошкодження клітин підшлункової залози -, спричиненого первинним захворюванням.

У поєднанні з медичною історією основного захворювання можна здійснити точну диференціацію для підтримки формулювання планів лікування. Тим часом у пацієнтів, які отримують терапію екзогенним інсуліном, виявленню інсуліну заважають екзогенний інсулін і антитіла до інсуліну, тоді як на виявлення C-пептиду це не впливає. Він може точно відображати секреторну функцію власних -клітин підшлункової залози пацієнта та запобігати помилкам класифікації, спричиненим відхиленнями визначення.