АКТГ (1-39) ін'єкції

Натрій є основним катіоном у позаклітинній рідині, а концентрація натрію в крові та баланс натрію безпосередньо визначають об’єм крові та осмотичний тиск. АКТГ (1-39) регулює метаболізм натрію двонаправлено, регулюючи секрецію альдостерону та безпосередньо впливаючи на ниркові канальці.
Непряма регуляція: сприяє синтезу та секреції альдостерону, посилює реабсорбцію натрію
АКТГ (1-39) може помірно стимулювати синтез і секрецію альдостерону в клубочковій зоні кори надниркових залоз. Хоча цей ефект слабший, ніж РААС, він має важливе регуляторне значення у фізіологічних і стресових станах.

Молекулярний механізм: АКТГ зв’язується з MC2R у корі надниркових залоз, активує шлях cAMP PKA, посилює експресію гострого регуляторного протеїну синтезу стероїдів (StAR) і альдостеронсинтази (CYP11B2), сприяє перетворенню холестерину в попередник альдостерону та, зрештою, генерує альдостерон.
Фізіологічні ефекти: альдостерон діє на епітеліальні клітини ниркових дистальних канальців і збірних протоків через кровообіг, активуючи Na ⁺/K ⁺ - АТФ-азу, сприяючи відкриттю просвітних натрієвих каналів (ENaC), посилюючи реабсорбцію натрію, зменшуючи екскрецію натрію із сечею та підтримуючи концентрацію натрію в крові (135-145 ммоль/л) і стабільність об'єму крові.

Посилення стресу: під час такого стресу, як травма та інфекція, секреція АКТГ різко зростає, секреція альдостерону збільшується синхронно, реабсорбція натрію посилюється, гіпонатріємія, спричинена стресом, уникає недостатнього об’єму крові, а також забезпечується перфузія важливих органів.
Пряме регулювання: тонке налаштування виведення натрію за допомогою MC2R у ниркових канальцях

Епітеліальні клітини ниркових канальців (проксимальні та дистальні звивисті канальці) експресують MC2R. АКТГ (1-39) може безпосередньо зв’язуватися з цим рецептором, регулювати транспорт натрію незалежно від альдостерону та балансувати ефект утримання натрію альдостероном.

Молекулярний механізм: АКТГ зв’язується з MC2R у ниркових канальцях, активуючи шлях cAMP PKA, пригнічуючи активність Na ⁺/K ⁺ - АТФ-ази, знижуючи здатність транспорту натрію епітеліальних клітин ниркових канальців і помірно сприяючи виведенню натрію.

Фізіологічне значення: цей прямий ефект формує «дво-баланс» із затримкою натрію альдостерону, уникаючи затримки води та натрію та гіпертензії, спричиненої одним альдостероном, і підтримуючи динамічний баланс метаболізму натрію.

Регуляція ритму: циркадний ритм АКТГ (ранковий пік, нічний мінімум) забезпечує синхронну екскрецію натрію зі збільшенням екскреції натрію вдень і зниженням вночі, що відповідає ритму споживання натрію з їжею та підтримує 24-годинний баланс натрію.

Посередництво альдостерону: сприяє виведенню калію та підтримує баланс калію

Альдостерон є основним гормоном, який регулює виведення калію, а АКТГ опосередковано регулює метаболізм калію, сприяючи секреції альдостерону.

Механізм дії: альдостерон активує Na ⁺/K ⁺ - АТФ-азу в епітеліальних клітинах ниркових канальців, сприяючи реабсорбції натрію, водночас змушуючи іони калію транспортуватися з клітини до просвіту нирок і виводитися із сечею; Одночасне посилення активності канальцевих калієвих каналів нирок (РОМК) і прискорення виведення калію.

Фізіологічні ефекти: фізіологічна концентрація АКТГ підтримує базальний рівень альдостерону, забезпечуючи баланс між екскрецією калію та споживанням калію з їжею; Коли виникають високі концентрації АКТГ (наприклад, стрес і синдром Кушинга), надмірна секреція альдостерону та підвищена екскреція калію можуть легко призвести до гіпокаліємії, що проявляється у вигляді м’язової слабкості та аритмії.

АКТГ може безпосередньо впливати на висхідну гілку медулярної петлі ниркових канальців і дистальні звивисті канальці, пригнічуючи реабсорбцію калію та допомагаючи регулювати гомеостаз калію в крові.

Молекулярний механізм: АКТГ зв’язується з MC2R у ниркових канальцях, активує шлях cAMP PKA, пригнічує активність котранспортера Na ⁺ - K ⁺ -2Cl ⁻ (NKCC2) у висхідній гілці медулярної петлі, зменшує реабсорбцію калію та помірно збільшує виведення калію.

Патологічна кореляція: коли виникає дефіцит АКТГ (наприклад, дисфункція гіпофіза), секреція альдостерону знижується, а пряме виведення калію послаблюється, що призводить до зниження виведення калію, що може легко викликати гіперкаліємію, пригнічувати скорочення міокарда та підвищувати ризик зупинки серця.

Баланс водного обміну спільно регулюється осмотичним тиском і об'ємом крові. АКТГ (1-39) підтримує гомеостаз метаболізму води за допомогою опосередкованої альдостероном кореабсорбції води і натрію та глюкокортикоїдної регуляції АДГ.

Непряма реабсорбція води: опосередкований альдостероном водно-натрієвий транспорт

Альдостерон сприяє реабсорбції натрію, водночас стимулюючи пасивну реабсорбцію води через градієнт осмотичного тиску, підтримуючи баланс натрію у воді.

Механізм дії: натрій посилює реабсорбцію в ниркових канальцях, що призводить до зниження осмотичного тиску канальцевої рідини та підвищення осмотичного тиску позаклітинної рідини. Це призводить до пасивної реабсорбції води через аквапорин 2, зменшуючи виділення сечі та збільшуючи об’єм крові.

Фізіологічне значення: у фізіологічних умовах вісь альдостерону АКТГ підтримує баланс між реабсорбцією та екскрецією води та натрію; При зневодненні і крововтраті підвищується секреція АКТГ, підвищується альдостерон, посилюється реабсорбція води і натрію, швидко відновлюється об'єм крові, підтримується стабільний артеріальний тиск.

Регуляція осмотичного тиску: глюкокортикоїди регулюють секрецію та функцію АДГ

АКТГ (1-39) ін'єкціїстимулює секрецію кортизолу з кори надниркових залоз, що може регулювати секрецію антидіуретичного гормону (АДГ) у гіпоталамусі та чутливість нирок до АДГ, опосередковано регулюючи водний обмін. Регуляція секреції АДГ: кортизол пригнічує синтез і вивільнення АДГ у супраоптичному ядрі гіпоталамуса та паравентрикулярному ядрі, зменшує кількість води реабсорбції, збільшує об’єм сечі та запобігає затримці води;

При дефіциті АКТГ знижується рівень кортизолу, підвищується секреція АДГ, посилюється реабсорбція води, що може легко призвести до гіпонатріємії.

Регуляція ниркової чутливості: кортизол підвищує чутливість ниркових збірних проток до АДГ, оптимізуючи ефективність реабсорбції води; Коли АКТГ є надмірним (наприклад, синдром Кушинга), рівень кортизолу занадто високий, функція АДГ є незбалансованою, виникають затримка води та натрію, набряки та гіпертензія.