Діетилдитіокарбамат натрію, білий кристал без запаху, водний розчин лужний і поступово розкладається. У випадку кислоти можна відокремити сірковуглець, і розчин стане каламутним. Має певну токсичність. 27 жовтня 2017 року список канцерогенів, опублікований Міжнародним агентством з досліджень раку Всесвітньої організації охорони здоров’я, попередньо відсортований для довідки. Діетилдитіокарбамат натрію був включений до списку канцерогенів 3 класу.
У аспекті біологічного застосування діетилтіокарбамат натрію є мідним реагентом, який реагує з розчином Cu2 + з утворенням комплексу, що покращує швидкість осадження міді. Діетилдитіокарбамат натрію може зменшити ВІЛ-інфекцію.
У галузі ребіології є три застосування:
1、Рак
Хелатування цинку діетилдитіокарбаматом інгібує металопротеїнази, що, у свою чергу, запобігає деградації позаклітинного матриксу, що є початковим етапом віддалених метастазів та ангіогенезу. Тобто він може гальмувати загострення раку.
2、Антиоксиданти
Діетилдитіокарбамат міг інгібувати СОД, який мав як антиоксидантну, так і окислювальну дію на клітини, і ці два ефекти змінювалися з часом.
3、Роль в обміні речовин
Діетилдитіокарбамат описується як перешкоджає метаболізму глюкокортикоїдів, головним чином, знижуючи активність специфічного ферменту, який переважно перетворює гідрокортизон (кортизол) у гідрокортизон.
Метод приготування діетилтіокарбамату натрію полягає в тому, щоб діетаноламін розчинити в метанолі, додати метанольний розчин сірковуглецю, вбити 40% розчин гідроксиду натрію в метанолі, відфільтрувати захоплені кристали, промити метанолом 3 § 4 рази, набрати метанолом і висушити до отримання чистий діетилтіокарбамат натрію.