Ларокаїну гідрохлоридце різновид білого кристалічного порошку, який в основному використовується для наукових досліджень у лабораторії. Наукові дослідники визначили його відповідну хімічну інформацію, і результати такі. Його псевдоніми: 1-пропанол,3-(діетиламіно)-2,2-диметил-, 4-амінобензоат (складний ефір), моногідрохлорид, 1-пропанол , 3-(діетиламіно)-2,2-диметил-, п-амінобензоат (складний ефір), моногідрохлорид, 1-амінобензоїл-2,2-диметил -3-діетиламінопропанолгідрохлорид, 3-діетиламіно-2, 2-диметилпропіл п-амінобензоат гідрохлорид, діетиламінонеопентиловий спирт гідрохлорид п-амінобензоат, диметокаїну гідрохлорид, 1-пропанол,{{22 }}(діетиламіно)-2,2-диметил-, 1-(4-амінобензоат), гідрохлорид, диметокаїн hcl.
Будь ласка, зверніться до нашого корпоративного стандарту або сертифіката автентичності, якщо вам потрібно домовитися, ласкаво просимо проконсультуватися з нашим відділом продажів.
Інформація про додавання хімічної сполуки:
|
Хімічна формула |
C16H26N2O2CL |
|
Точна маса |
314 |
|
Молекулярна маса |
314 |
|
m/z |
278 (100.0%), 279 (17.3%), 280 (1.4%) |
|
Елементний аналіз |
C, 69.03; H, 9.41; N, 10.06; O, 11.49 |
|
Температура плавлення |
196-197 ступінь |
|
Температура кипіння |
403,5 градусів |
|
Щільність |
1,035 г/см3 |
|
Температура спалаху |
197,8 градусів |
|
|
|
Конкретні експериментальні етапи методу лабораторного синтезу такі:
(1) Синтез 4-(4-хлорбензоїл)морфоліну:
Спочатку додайте 1 мл 1-морфоліну в коричневий стакан, потім повільно додайте 2 мг 4-хлорбензоїлхлориду. При цьому утворюється 4-(4-хлорбензоїл)морфолін у 1-морфоліні. Суміш потрібно помішувати 30 хвилин на крижаній бані.
(2) СинтезЛарокаїну гідрохлорид:
Стадія 1: Синтез підкисленої форми 4-(4-хлорбензоїл)морфоліну:
На першому етапі необхідно синтезувати підкислену форму 4-(4-хлорбензоїл)морфоліну. Розчиніть готовий 4-(4-хлорбензоїл)морфолін у безводному ефірі або ізопропанолі, додайте невелику кількість пентахлориду фосфору та пентахлороформу та перемішуйте протягом 1 години для реакції. Отримання білої речовини означає кінець реакції.
Крок 2: Синтез ларокаїну:
На цьому етапі підкислення {{0}}(4-хлорбензоїл)морфоліну необхідно зменшити за допомогою гідроксиду натрію. Отримайте приблизно 0,5 г кислоти 4-(4-хлорбензоїл)морфоліну тетрагідрохлориду та розчиніть її в 50 мл етанолу. Концентруйте приблизно до 50% у роторному випарнику та повільно додайте до розчину розчин гідроксиду натрію (50 мл 1 моль/л). У цей момент з’являться бульбашки.
Після реакції продукт фільтрували, а отриманий осад 4-(4-хлорбензоїл)морфоліну обробляли соляною кислотою та кип’ятили зі зворотним холодильником при 70-80 градусах протягом 2 годин. У цей час відбуваються такі реакції, як осадження та фільтрація, розчинення у воді та видалення матриці, і, нарешті, нейтралізується карбонатом натрію. Нарешті, продукт буде висушений у вакуумному ексикаторі при 45-50 градусах.
Видно, що синтез оЛарокаїну гідрохлоридподіляється на дві стадії, на першій стадії перетворюється 4-(4-хлорбензоїл)морфолін у форму його солі. На другому етапі кисла сіль відновлюється до ларокаїну за допомогою реакції відновлення. Метою всього методу експериментального синтезу є отримання продукту хімічної речовини, щоб забезпечити необхідну синтетичну основу для подальших досліджень і застосування.
Ларокаїну гідрохлоридє органічним синтетичним проміжним продуктом і фармацевтичним проміжним продуктом, який в основному використовується в лабораторних дослідженнях і розробках, а також у хімічному та фармацевтичному виробництві.
Має глибоку і тривалу анестезуючу дію, але вимагає більшого дозування. Його наркотична дія подібна до дії кокаїну, але тривалість дії коротша. Ларокаїну гідрохлорид являє собою кристалічну, зазвичай білу або жовтувату тверду речовину. Він має високу розчинність у воді та легко розчиняється в органічних розчинниках, таких як етанол.
Хімічно це ліпофільна речовина, яка може взаємодіяти з ліпідами, тим самим впливаючи на функцію клітинних мембран. Він може блокувати передачу нервових імпульсів, антагонізуючи канали іонів натрію, тим самим досягаючи ефекту місцевої анестезії. Крім того, він також має певну вазоактивну та фібринолітичну дію, а також має певний вплив на серцево-судинну систему та кровообіг.
З точки зору метаболізму лікарського засобу, в організмі людини він в основному метаболізується в печінці, і зв’язок між роллю його метаболітів і фармакодинамікою ще не до кінця з’ясований. Крім того, токсикологічні властивості також потребують більш глибоких досліджень.
На закінчення, це препарат із сильним місцевим анестезуючим ефектом, і його хімічні властивості в основному проявляються в ліпофільності, блокуванні іонних каналів натрію, вазоактивності та фібринолізі.
Диметикаїну гідрохлорид (DMC), як синтетичний місцевий анестетик, широко використовується в таких галузях медицини, як стоматологія та офтальмологія з 1930-х років. Його унікальні фармакологічні та фармакодинамічні властивості, особливо його ефективність у метаболізмі ліків, роблять його важливим представником фармацевтичної галузі.
Дикаїн гідрохлорид, також відомий як 3-діетиламіно-2, 2-диметилпропіл-4-амінобензоат гідрохлорид, є аналогом кокаїну. Структурно містить складноефірні зв'язки, завдяки яким легко проникає через клітинні мембрани та швидко починає діяти при місцевому застосуванні. Тим часом лідокаїн також має певні психоактивні властивості, подібні до кокаїну, які можуть стимулювати центральну нервову систему. Тому під час застосування необхідно суворо контролювати дозування та обсяг застосування.
Фармакологічні властивості лідокаїну в основному пов'язані з його пригнічуючим впливом на нервову провідність. Як місцевий анестетик лідокаїн пригнічує проведення нервових імпульсів шляхом блокування іонних каналів натрію в нервових волокнах, тим самим знижуючи збудливість нервових волокон. Такий механізм дії дозволяє лідокаїну ефективно блокувати передачу больових сигналів від чутливих нервових закінчень, досягаючи ефекту місцевої анестезії.
Зокрема, лідокаїн може знижувати проникність мембран нервових клітин для іонів натрію, перешкоджати синтезу та вивільненню нейромедіаторів і таким чином впливати на передачу нервових імпульсів. Складноефірні зв’язки в його структурі не тільки підвищують його здатність проникати через клітинну мембрану, але й надають його метаболітам певний анестезуючий ефект, тим самим ще більше посилюючи його знеболювальну дію.
Фармакологічні характеристики лідокаїну в основному відображаються в його швидкому початку і тривалому дії. Після місцевого нанесення лідокаїн може швидко проникати в нервову тканину і проявляти свою дію, дозволяючи пацієнтам швидко досягти стану анестезії. Ця характеристика робить лідокаїн значною перевагою в ситуаціях, що вимагають швидкого знеболення або місцевої анестезії.
При цьому анестезуюча дія лідокаїну зберігається тривалий час, забезпечуючи тривале знеболювання та зменшення дискомфорту пацієнта. Цей тривалий ефект анестезії не тільки сприяє плавному перебігу хірургічних операцій, але й зменшує ризики та незручності, спричинені частим введенням ліків.
(1). Поглинання і розподіл
Після місцевого застосування він швидко всмоктується в кровоносну систему. На швидкість і ступінь абсорбції впливають різні фактори, включаючи місце введення, концентрацію препарату, вік пацієнта та фізичний стан. Після всмоктування лідокаїн розподіляється в різних тканинах і органах по всьому тілу, але в основному концентрується в метаболічно активних органах, таких як нервова тканина і печінка.
(2). Обмінні процеси
Метаболічні процеси в організмі в основному включають реакції фази I та реакції фази II. Реакції фази I в основному включають гідроліз складного ефіру, деетилювання та гідроксилювання ароматичних кілець, які в основному відбуваються в печінці. Через ці реакції лідокаїн перетворюється на різні метаболіти. Ці метаболіти зазвичай мають меншу активність і токсичність і можуть легше виводитися з організму.
Реакції II фази в основному включають подальше перетворення та реакції зв’язування метаболітів. Наприклад, у вихідній сполукі пара-амінобензойна кислота та кілька метаболітів фази I реакції піддаються реакціям N-ацетилювання з утворенням більш розчинних у воді комплексів. Згодом ці комплекси виводяться з організму через сечу.
(3). Виділення
Ця речовина та її метаболіти виводяться переважно нирками. У сечі можна виявити дикаїн та його різні метаболіти. Наявність цих метаболітів не тільки відображає метаболічний процес лідокаїну in vivo, але також забезпечує важливу основу для вивчення його фармакокінетичних властивостей.
(1). Індивідуальні відмінності
У різних людей метаболічні здібності відрізняються. На цю різницю можуть впливати різні фактори, такі як генетика, вік, стать, вага, стан захворювання та супутній прийом ліків. Наприклад, пацієнти з порушенням функції печінки можуть мати знижену метаболічну здатність до лідокаїну, що призводить до подовження часу утримання препарату та посилення реакцій токсичності в організмі.
(2). Фактори впливу
2.1 Дозування препарату: чим вище дозування, тим вище концентрація лідокаїну в організмі, і тим більше продуктів метаболізму утворюється. Тому при застосуванні метформіну необхідно коригувати дозу відповідно до конкретної ситуації пацієнта.
2.2 Шлях введення. Різні способи введення можуть впливати на швидкість всмоктування та ступінь лідокаїну. При місцевому застосуванні лідокаїн переважно всмоктується через шкіру або слизові оболонки; При внутрішньовенному введенні він безпосередньо потрапляє в кровоносну систему.
2.3 Комбінована терапія: одночасне застосування з іншими препаратами може впливати на метаболічний процес лідокаїну. Наприклад, певні препарати можуть пригнічувати активність печінкових ферментів, тим самим сповільнюючи метаболізм лідокаїну; А інші препарати можуть сприяти активності печінкових ферментів, тим самим прискорюючи метаболізм лідокаїну.
Популярні Мітки: ларокаїну гідрохлорид кас 553-63-9, постачальники, виробники, фабрика, опт, купити, ціна, оптом, продаж