Таблетки неоміцину сульфату

Основний антибактеріальний механізм неомікну сульфату полягає у втручанні у весь процес синтезу бактеріального білка, і його мішені охоплюють стадії ініціації, розширення та завершення трансляції, утворюючи ефект «потрійної блокади»:
1. Початкова стадія гальмування
Препарат специфічно зв’язується з ділянкою А 30S субодиниці бактеріальної рибосоми, перешкоджаючи утворенню ініціаційного комплексу (30S мРНК fMet тРНК). Цей процес ґрунтується на водневих зв’язках між структурою аміноциклічного спирту в молекулі препарату та специфічними парами основ рибосомальної РНК (рРНК) (такої як A1492-G1491), що призводить до того, що кодони мРНК не можуть правильно розпізнавати вихідну тРНК, тим самим блокуючи ініціацію трансляції.

2. Втручання під час фази розширення
Під час подовження пептидного ланцюга неомікну сульфат порушує синтез білка двома способами:
Індукція неправильного читання: молекули препарату вбудовуються в центр декодування субодиниці 30S, змінюючи конформацію рРНК і знижуючи специфічність сполучення між кодонами аміноацил тРНК (аа тРНК) і мРНК, що призводить до включення неприродних амінокислот у пептидні ланцюги та утворення нефункціональних білків.

Антибактеріальний спектр неоміцину сульфату демонструє типові характеристики «сильних грамнегативних бактерій, обмежених грампозитивних бактерій і неефективних анаеробних бактерій», і відмінності його активності тісно пов’язані зі структурою стінки бактеріальної клітини та проникністю препарату:
Високоактивні штами бактерій
Грамнегативні бактерії: Escherichia coli, Klebsiella, Proteobacter, Pseudomonas aeruginosa (деякі штами), Salmonella, Shigella.
Частково грампозитивні бактерії: Метицилінрезистентний Staphylococcus aureus (MRSA, потрібна висока концентрація), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus роду (чутливі штами).
Інше: Mycobacterium tuberculosis (інгібуюча дія).

Бактерицидна активність неомікну сульфату демонструє характеристики, що залежать від концентрації, а його фармакокінетичні параметри тісно пов’язані з розробкою клінічних схем лікування.
Стерилізація, що залежить від концентрації
Чим вища концентрація препарату, тим суттєвіше інгібування синтезу бактеріального білка і тим швидша швидкість стерилізації. Експерименти показали, що коли концентрація неомікну сульфату в 8-10 разів перевищує МІК, 99,9% чутливих бактерій можна знищити протягом 2-4 годин.

Резистентність до неоміцину сульфату в основному виникає через наступні механізми, і клінічну увагу слід приділяти ризикам перехресної резистентності та резистентності до кількох лікарських засобів:
Цільова модифікація
Метилтрансфераза 16S рРНК: модифікації метилювання, опосередковані кодуючими генами (такими як rmtA, rmtB), можуть блокувати зв’язування препарату з субодиницею 30S, що призводить до високого -рівня стійкості до ліків (МІК більше або дорівнює 128 мкг/мл).
Мутації рибосомних білків, наприклад мутації білка S12 (ген rpsL), можуть зменшити спорідненість ліків до рибосом, але зазвичай призводять лише до низького -рівня резистентності (МІК 2-8 мкг/мл).

Отонефротоксичність неомікну сульфату тісно пов’язана з його накопиченням в епітеліальних клітинах ниркових канальців і кохлеарних волоскових клітинах, головним чином за участю таких механізмів:
пошкодження мітохондрій
Препарат перешкоджає синтезу мітохондріального білка шляхом зв’язування з мітохондріальною 12S рРНК, що призводить до зниження активності комплексу дихального ланцюга, зниження продукції АТФ та активації програм апоптозу клітин.
окислювальний стрес
Підвищення рівнів внутрішньоклітинних активних форм кисню (АФК), спричинене ліками, призводить до перекисного окислення ліпідів, пошкодження ДНК і карбонілювання білка, що в кінцевому підсумку призводить до загибелі клітини.
Розрив лізосомальної мембрани
У клітинах епітелію ниркових канальців,таблетки неоміцину сульфатуможе порушувати стабільність лізосомальної мембрани, вивільняти протеази та інші гідролітичні ферменти та запускати аутоліз клітин.