Рестарутид(посилання:https://www.bloomtechz.com/synthetic-chemical/peptide/retatrutide-powder-cas-2381089-83-2.html), CAS 2381089-83-2. Це пептидний ланцюг, що складається з 15 амінокислот, включаючи 7 залишків аргініну та 8 залишків гліцину. Його молекулярна структура має високу стабільність і компактність, що дозволяє йому зберігати високозгорнутий стан у розчині. Має хіральність, тобто має оптичну активність. Це означає, що коли світло проходить крізь нього, площина поляризації світла обертається. Чистий Ротарутид виглядає білим, але за певних умов може виглядати світло-жовтим або світло-коричневим. Процес транспортування Ротарутиду на клітинній мембрані є відносно повільним. Його термічна стабільність в основному пояснюється гідрофобними взаємодіями всередині його молекул і згортанням пептидних ланцюгів. Він має певну стабільність по відношенню до кислот і лугів і може підтримувати хорошу стабільність у діапазоні pH 4-9. Він також має певний ступінь стабільності до окислювачів і відновників, що дозволяє йому протистояти впливу окисно-відновних реакцій в організмах. Ретарутид, як біологічно активна молекула, має широкі перспективи застосування в галузі наук про життя та, як очікується, принесе нові терапевтичні стратегії для здоров’я людини. Слід зазначити, що хоча Ротарутид демонструє хороший потенціал біологічної активності в лабораторних і тваринних моделях, його клінічне застосування все ще потребує подальших досліджень та експериментальної перевірки.
Ретарутид є біомолекулою з особливими реакційними властивостями. Нижче наведено всі реакційні властивості та хімічні рівняння ретарутиду:
1. Утворення пептидного зв’язку: ретарутид – це пептидний ланцюг, що складається з двох амінокислот, аргініну та гліцину, а пептидні зв’язки – це хімічні зв’язки, які з’єднують дві амінокислоти. Утворення пептидних зв’язків є однією з основних реакцій у синтезі ретарутиду, і її хімічне рівняння виглядає так:
Arg Arg Gly Gly Gly Gly Gly Gly Gly Gly Gly Gly Val Gly Val Gly Gly Glu Gly Ile Gly Gly Eu Gly Gly Gal OH+H2N Gly Pro Arg Gly Gly OH+H2N Gly Pro Arg Gly OH2 Rotarutide+H2N Gly Pro Arg
2. Внутрішньомолекулярна циклізація: кільцева структура, сформована всередині молекули ретарутиду, має вирішальне значення для його біологічної активності. Внутрішньомолекулярна реакція циклізації досягається через взаємодію між двома залишками аргініну в пептидному ланцюзі, і її хімічне рівняння таке:
Arg38+Arg43 → циклічний (Arg38 – Arg43)
3. Молекулярні конформаційні зміни: Ретарутид має сильно складчасту структуру в розчині, але піддається конформаційним змінам при взаємодії з клітинною мембраною. Ця конформаційна зміна може бути досягнута шляхом взаємодії з молекулами ліпідів на клітинній мембрані, і її хімічне рівняння таке:
Ретарутид+Під → Ретарутид - комплекс підз
4. Взаємодія з клітинними рецепторами: ретарутид може зв’язуватися та взаємодіяти з рецепторами клітинної поверхні, викликаючи низку біологічних ефектів. Взаємодія з клітинними рецепторами може бути досягнута за допомогою водневих зв’язків, гідрофобної взаємодії або взаємодії іонів, і її хімічне рівняння виглядає так:
Ретарутид+приймач → Ретарутид - приймальний комплекс
5. Реакція гідролізу. Ретарутид може піддаватися реакціям гідролізу в певних біологічних середовищах, розриваючи пептидні зв’язки в пептидному ланцюзі з утворенням амінокислот і коротких пептидів. Хімічне рівняння таке:
Рестарутид+H2O → амінокислоти+пептиди
6. Реакція окислення. Ретарутид може проходити реакції окислення в певних біологічних середовищах, окислюючи залишки аргініну в пептидному ланцюзі до окислених залишків аргініну. Хімічне рівняння таке:
Ретарутид+O2 → Ретарутид – OOH
7. Реакція фосфорилювання: у певних шляхах передачі сигналу Ретарутид може піддаватися реакціям фосфорилювання, фосфорилюючи специфічні амінокислотні залишки. Хімічне рівняння таке:
Ретарутид+АТФ → Ретарутид - фотофат+АДФ
8. Взаємодія з рецепторами малих молекул. Ретарутид також може взаємодіяти з певними рецепторами малих молекул, такими як рецептори, пов’язані з G-білком (GPCR), які можуть регулюватися через шляхи передачі сигналу, пов’язані з лігандом. Хімічне рівняння таке:
Ретарутид+GPCR → Ретарутид - комплекс GPCR → внутрішній сигнальний каскад
Ретарутид - це пептидний ланцюг, що складається з 15 амінокислот, який містить 7 залишків аргініну та 8 залишків гліцину. Аналіз молекулярної структури ретарутиду можна провести з наступних точок зору:
1. Амінокислотний склад:
Ретарутид складається з двох амінокислот, аргініну та гліцину, з 7 залишками аргініну та 8 залишками гліцину. Ці дві амінокислоти є звичайними біоактивними молекулами, при цьому аргінін відіграє важливу роль у багатьох біологічних процесах, тоді як гліцин має захисну дію на клітини та підтримує гомеостаз.
2. 3D структура:
Тривимірна структура молекул Rotarutide має вирішальне значення для їх біологічної активності. Через наявність 7 залишків аргініну в ретарутиді між цими залишками аргініну можуть утворюватися іонні взаємодії, що спричиняє згортання молекул ретарутиду в тривимірному просторі. Крім того, водневі зв’язки між залишками гліцину також можуть відігравати роль у тривимірній конформації молекули ретарутиду.
3. Молекулярна маса та формула:
Молекулярна маса ретарутиду становить 1679,29 Дальтон, а молекулярна формула - C71H112N22O21. Це означає, що кожна молекула Rotarutide складається з 71 атома вуглецю, 112 атомів водню, 22 атомів азоту та 21 атома кисню. Ці атоми організовані певним чином у молекулі, утворюючи специфічну конформацію та біологічну активність молекули Ротарутиду.
4. Атомні взаємодії:
У молекулі Retarutide атоми зберігають свою структурну стабільність і біологічну активність за допомогою ковалентних зв’язків і сил Ван-дер-Ваальса. Серед них ковалентні зв’язки — це сильна взаємодія, що утворюється між атомами шляхом спільного використання електронів, тоді як сили Ван-дер-Ваальса — це слабкі взаємодії, що виникають між атомами через нерівномірний розподіл зарядів. Ці взаємодії разом визначають конформацію та біологічну активність молекули Ротарутиду.
Таким чином, аналіз молекулярної структури ретарутиду допомагає нам отримати глибше розуміння його біологічної активності та молекулярних механізмів. Вивчення його молекулярної структури може забезпечити важливу теоретичну основу для розробки ліків, забезпечуючи тим самим нові стратегії лікування пухлин, нейродегенеративних захворювань та інших серйозних захворювань. Однак для остаточного застосування цих досліджень у клінічній практиці необхідна подальша валідація доклінічних і клінічних випробувань.