вступ
антагоністи гормонів GLP-1, як-отліраглутид і семаглутид, є класом ліків, які лікують збільшення ваги 2 типу та діабет. Ці два препарати не є однаковими, незважаючи на те, що вони мають подібні методи дії та використання в медицині. У цій публікації в блозі аналізуються лікувальні якості, клінічні результати та перспективне використання семаглутиду та лігліглютиду для регулювання ваги. Також будуть досліджені основні відмінності між двома ліками.
Чим ліраглутид і семаглутид відрізняються за фармакологічними властивостями?
Імітаціями гормону GLP-1, які виводяться травним трактом у відповідь на споживання їжі, є лігандулоза та семаглутид. GLP має суттєвий вплив на рівень цукру в крові, голодування та масу тіла-1. Завдяки своїй здатності приєднуватися до мішеней GLP-1 і активувати їх у різних областях тіла, лігандулоза та семаглутид імітують дії GLP-1.
Хоча семаглутид і лігліглутид мають порівняльні механізми дії, вони відрізняються за численними фармакологічними елементами. Ці два фармацевтичні препарати відрізняються насамперед структурою своїх молекул. Довший період напіврозпаду та більша спорідненість до мішеней GLP-1 стали можливими завдяки дещо відмінній молекулярній структурі семаглутиду від лігліглутиду.
Тривалість, необхідна організму для виведення половини зазначеної кількості, відома як період напіврозпаду препарату.Ліраглутидможна вводити один раз на день через його період напіввиведення приблизно 13 годин. Навпаки, семаглутид має значно довший період напіврозпаду приблизно 7 днів, що дозволяє застосовувати його раз на тиждень. Хімічні модифікації семаглутиду дають йому довший термін служби, підвищуючи його сприйнятливість до діяльності організму, яка розщеплює його.
Подовжений період напіврозпаду семаглутиду забезпечує низку потенційних позитивних ефектів. По-перше, це дозволяє менш часто вводити дози, що може покращити прихильність пацієнта та зручність. По-друге, більша частота та тривалі терапевтичні переваги, такі як покращений контроль рівня глюкози та втрата ваги, можуть виникати внаслідок постійної стимуляції датчиків GLP-1 протягом тижня.
Ефективність ліраглутиду та семаглутиду є ще однією значною відмінністю. Порівняно з лігандулаглідом, семаглутид, як повідомляється, має вищу спорідненість до рецепторів GLP-1, що призводить до більш безпечної взаємодії та надійного сигналу активації. Ця підвищена ефективність може призвести до більшої терапевтичної ефективності при менших дозах.
Що стосується способу введення, Ліраглутид зазвичай вводять у вигляді підшкірної ін’єкції один раз на добу за допомогою попередньо заповненої шприц-ручки. З іншого боку, семаглутид доступний у двох формах: підшкірна ін’єкція один раз на тиждень (Ozempic) і пероральна таблетка (Rybelsus). У пероральній формі семаглутиду використовується унікальний підсилювач всмоктування, який дозволяє препарату всмоктуватися в шлунку, що робить його першим пероральним агоністом рецептора GLP-1.
Наявність пероральної форми семаглутиду може бути особливо корисною для пацієнтів, які не сприймають ін’єкції або яким важко дотримуватися щоденного режиму ін’єкцій. Однак важливо відзначити, що пероральна форма семаглутиду має нижчу біодоступність порівняно з ін’єкційною формою, а це означає, що для досягнення аналогічного терапевтичного ефекту може знадобитися більш висока доза.
Підсумовуючи, покиЛіраглутиді семаглутид мають той самий основний механізм дії, що й агоністи рецепторів GLP-1, вони мають відмінні фармакологічні властивості, які їх відрізняють. Семаглутид має довший період напіврозпаду, вищу ефективність і доступний як для ін’єкцій, так і для перорального застосування, тоді як ліраглутид має коротший період напіврозпаду і доступний лише у формі щоденних ін’єкцій. Ці відмінності можуть мати наслідки для їх терапевтичної ефективності, прихильності пацієнтів і клінічних результатів.
Як порівнюються клінічні результати ліраглутиду та семаглутиду при лікуванні діабету 2 типу?
Для лікування діабету 2 типу як лігандіб, так і семаглутид були широко досліджені в клінічних дослідженнях. Незважаючи на те, що обидва препарати продемонстрували значне покращення контролю рівня глюкози в крові та інші ефекти, пов’язані з діабетом, існують також значні відмінності в їх фактичній ефективності.
Елімінація HbA1c або усередненого рівня глюкози за два-три місяці до цього є основним доказом успішної терапії діабету. Зниження HbA1c, що відображає середній рівень цукру в крові за останні два-три місяці, є одним із найважливіших показників лікування інсуліном. Зокрема, після 30 тижнів прийому ліків семаглутид різко знизив HbA1c (-1.7% проти -1.0%) у дослідженні SUSTAIN 10, що просто контрастувало з прийомом раз на тиждень Семаглутид з ліраглутидом один раз на добу.
У дослідженні SUSTAIN 7 семаглутид продемонстрував вищі показники HbA1c на рівнях 0,5 мг і 1.0 мг у порівнянні з іншим агоністом рецептора GLP-1, дулаглутидом, який приймали всередину. раз на тиждень. Виходячи з цих досягнень, семаглутид може бути більш ефективним агоністом GLP-1 каналу, ніж лігандоплатин, для лікування глюкозою в осіб з діабетом 2 типу.
Семаглутид показав дивовижні результати щодо втрати кілограмів і його впливу на HbA1c. Діабет 2 типу в основному пов’язаний з ожирінням, і зниження ваги може значно покращити лікування діабету та зменшити ймовірність наслідків. В порівнянні зЛіраглутидта інших діабетичних речовин, семаглутид постійно призводив до більшої втрати ваги під час клінічних досліджень.
У дослідженні SUSTAIN 8, наприклад, люди, які приймали семаглутид один раз на тиждень, а не канагліфлозин (інгібітор SGLT-2) знизили середню вагу на 5,3 кг при застосуванні семаглутиду та 4,2 кг при застосуванні канагліфлозину після 52 тижнів підтримки. Паралельно з цим, через 56 тижнів, опитування SUSTAIN 3 зіставило прийом семаглутиду один раз на тиждень з ексенатидом (додатковий агоніст рецептора GLP-1), і через 56 тижнів семаглутид спричинив середнє зниження ваги на 5,6 кг. , а ексенатид – на 1,9 кг.
Довший період напіврозпаду семаглутиду та його ефективність, що призводить до більш тривалої стимуляції рецепторів GLP-1 і кращого стримування апетиту, може бути причиною змінених результатів схуднення. Таким чином, втрата ваги може сприятися зниженням споживання калорій і збільшенням енергетичних навантажень.
Схоже, що семаглутид має потенційні серцево-судинні позитивні аспекти для людей із діабетом 2 типу, а також впливає на контроль цукру в крові та втрату ваги. Оскільки серцева недостатність є найбільшою причиною смертності та захворюваності в цій демографічній групі, однією з головних цілей лікування діабету є зниження ймовірності його розвитку. У дослідженні SUSTAIN 6 семаглутид один раз на тиждень значно знизив ризик серйозних серцево-судинних подій (MACE), включаючи серцево-судинну смерть, нелетальний інфаркт міокарда та нелетальний інсульт, порівняно з плацебо.
Незважаючи на те, що ліраглутид також продемонстрував переваги серцево-судинної системи в дослідженні LEADER, ступінь зниження ризику була дещо нижчою порівняно з семаглутидом у SUSTAIN 6. Проте варто відзначити, що популяції пацієнтів у цих дослідженнях і методи дослідження відрізнялися, що ускладнювало прості порівняння.
Підводячи підсумок, хоча як Ліраглутид, так і Семаглутид є ефективними засобами лікування діабету 2 типу, Семаглутид постійно демонструє найкращі клінічні результати щодо зниження HbA1c, втрати ваги та зниження ризику серцево-судинних захворювань. Ці результати свідчать про те, що семаглутид може бути більш потужним і ефективним варіантом для пацієнтів з діабетом 2 типу, особливо для тих, хто потребує більш надійного контролю глікемії та контролю ваги.
Чи можна взаємозамінно використовувати ліраглутид і семаглутид для контролю ваги?
Терапія ожиріння та надмірної ваги із супутніми захворюваннями, пов’язаними із вагою, такими як діабет 2 типу, гіпертонія або дисліпідемія, була ліцензована як для лігандиповіду, так і для семаглутиду. Ці ліки не слід застосовувати разом, а при їх використанні для регулювання ожиріння слід враховувати клінічний досвід і особливості клієнта.
Ліраглутид під торговою маркою Saxenda був першим агоністом рецепторів GLP{{0}}, який отримав схвалення FDA для хронічного контролю ваги в 2014 році. Схвалення ґрунтувалося на результатах програми клінічних випробувань SCALE, яка продемонструвала значна втрата ваги та покращення кардіометаболічних факторів ризику при застосуванні ліраглутиду 3,0 мг на день порівняно з плацебо.
У дослідженні SCALE Obesity and Prediabetes люди з ожирінням або надмірною вагою, які отримували ліраглутид 3.0 мг на день, досягли середньої втрати ваги на 8.0% порівняно з 2,6% у групі плацебо після 56 тижнів лікування. . Більше осіб у групі ліраглутиду, ніж у групі плацебо, додатково втратили вагу в кількості, яка була значущою з медичної точки зору, тобто більше або дорівнює 5% і більше або дорівнює 10%.
Семаглутид під торговою маркою Wegovy нещодавно був схвалений для хронічного контролю ваги в 2021 році. Схвалення ґрунтувалося на програмі клінічних випробувань STEP, яка оцінювала ефективність і безпеку семаглутиду 2,4 мг один раз на тиждень для зниження ваги в осіб з ожирінням. або надмірна вага.
У дослідженні STEP 1 люди з ожирінням або надмірною вагою, які отримували семаглутид у дозі 2,4 мг один раз на тиждень, досягли середньої втрати ваги на 14,9% порівняно з 2,4% у групі плацебо після 68 тижнів лікування. Крім того, значні 86% осіб у групі семаглутиду досягли втрати ваги більше або дорівнює 5%, а 69% досягли втрати ваги більше або дорівнює 10% порівняно з 31% і 12% відповідно , у групі плацебо.
Здається, що семаглутид є кращим варіантом для контролю ваги, ніж ліраглутид, завдяки винятковим результатам втрати ваги, які спостерігаються за схемою STEP. Завдяки більшій ефективності, довшому періоду напіврозпаду та невпинній активації рецепторів GLP-1 доведено, що семаглутид ефективніший у стримуванні голоду та збільшенні споживання калорій.
Вибір між семаглутидом і лігандіїдом для регулювання ваги, тим не менш, повинен бути налаштований відповідно до індивідуальних потреб і враховувати прийнятність, клінічну реакцію та бажання.Ліраглутиддеякі люди приймають один раз на день, тоді як семаглутид надають раз на тиждень різним іншим клієнтам. Крім того, деякі пацієнти можуть відчувати більше шлунково-кишкових побічних ефектів, таких як нудота та блювота, при застосуванні одного препарату порівняно з іншим.
Крім того, довгострокова безпека та ефективність семаглутиду для контролю ваги все ще встановлюються, оскільки випробування STEP мали коротшу тривалість порівняно з дослідженнями SCALE з ліраглутидом. Дослідження, що тривають, і реальні докази дадуть додаткові знання про порівняльну ефективність і безпеку цих препаратів для схуднення.
Варто також зазначити, що як ліраглутид, так і семаглутид слід використовувати як доповнення до низькокалорійної дієти та підвищеної фізичної активності для оптимальної втрати ваги та підтримки. Ці препарати призначені не для заміни модифікації способу життя, а скоріше для доповнення до них шляхом впливу на основні фізіологічні механізми, які сприяють ожирінню.
На закінчення покиЛіраглутиді семаглутид продемонстрували значний ефект втрати ваги в клінічних випробуваннях, вони не обов’язково взаємозамінні для контролю ваги. Семаглутид продемонстрував кращі результати зниження ваги порівняно з ліраглутидом, але вибір між цими препаратами повинен ґрунтуватися на індивідуальних факторах пацієнта, таких як уподобання, переносимість і клінічна відповідь. Постачальники медичних послуг повинні брати участь у спільному прийнятті рішень з пацієнтами, щоб визначити найбільш прийнятний фармакологічний підхід до контролю ваги в поєднанні зі зміною способу життя.
Список літератури
1. Девіс, М. Дж., Аронн, Л. Дж., Катерсон, І. Д., Томсен, А. Б., Якобсен, П. Б., і Марсо, С. П. (2018). Ліраглутид і серцево-судинні наслідки у дорослих із надмірною вагою або ожирінням: ретроспективний аналіз рандомізованих контрольованих досліджень SCALE. Діабет, ожиріння та метаболізм, 20(3), 734-739.
2. Друкер, Ді-Джей і Наук, Массачусетс (2006). Інкретинова система: агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 та інгібітори дипептидилпептидази-4 при діабеті 2 типу. The Lancet, 368(9548), 1696-1705.
3. Фріас, Дж.П., Ауербах, П., Баджай, Х.С., Цзян, Л., Адетунджі, О.Р., Аларкон, Дж.К., ... та Лінгвей, І. (2021). Ефективність і безпека семаглутиду 2.0 мг проти 1,0 мг у пацієнтів із діабетом 2 типу (SUSTAIN FORTE): подвійне сліпе рандомізоване дослідження фази 3B. The Lancet Diabetes & Endocrinology, 9(9), 563-574.
4. Кнудсен Л. Б. і Лау Дж. (2019). Відкриття та розробка ліраглутиду та семаглутиду. Frontiers in Endocrinology, 10, 155.
5. Марсо, С.П., Бейн, С.К., Консолі, А., Еліашвіц, Ф.Г., Йодар, Е., Лейтер, Л.А., ... і Вілсболл, Т. (2016). Семаглутид і серцево-судинні результати у пацієнтів з діабетом 2 типу. Медичний журнал Нової Англії, 375(19), 1834-1844.
6. Наук, Массачусетс, Кваст, Д.Р., Веферс, Дж., і Майєр, Дж.Дж. (2021). Агоністи рецепторів GLP-1 у лікуванні діабету 2 типу – сучасний рівень. Молекулярний метаболізм, 46, 101102.
7. О'Ніл, П.М., Біркенфельд, А.Л., Макгоуен, Б., Мосензон, О., Педерсен, С.Д., Уортон, С., ... і Цойтен, Н. (2018). Ефективність і безпека семаглутиду порівняно з ліраглутидом і плацебо для зниження ваги у пацієнтів з ожирінням: рандомізоване, подвійне сліпе, плацебо та активне контрольоване дослідження з діапазоном доз, фаза 2 дослідження. The Lancet, 392 (10148), 637-649.
8. Пі-Суньєр, X., Аструп, А., Фуджіока, К., Грінвей, Ф., Халперн, А., Кремпф, М., ... та Уайлдінг, Дж.П. (2015) . Рандомізоване контрольоване дослідження 3,0 мг ліраглутиду для контролю ваги. Медичний журнал Нової Англії, 373(1), 11-22.
9. Пратлі Р., Амод А., Хофф С.Т., Кадовакі Т., Лінгвей І., Наук М. ... та дослідники PIONEER 4. (2019). Пероральний семаглутид проти підшкірного ліраглутиду та плацебо при діабеті 2 типу (PIONEER 4): рандомізоване подвійне сліпе дослідження фази 3a. The Lancet, 394(10192), 39-50.
10. Уайлдінг, Дж. П., Баттерхем, Р. Л., Каланна, С., Девіс, М., Ван Гал, Л. Ф., Лінгвей, І., ... & STEP 1 Study Group. (2021). Семаглутид один раз на тиждень у дорослих із надмірною вагою або ожирінням. Журнал медицини Нової Англії, 384(11), 989-1002.